Реагуючи на початок російської окупації нашого Криму, а згодом – на російську спецоперацію в південно — східних областях України, зокрема на Донбасі, отримуючи оперативну інформацію з надійних джерел, я одразу надсилав її разом зі своїми пропозиціями електронною поштою, смс – повідомленнями на номери мобільних телефонів, у facebook (приватна пошта) певним посадовим особам і політичним діячам, які можуть впливати на прийняття належних державних рішень: керівникам окремих парламентських фракцій, начальникам структур зі збору прихованої інформації, відповідальним управлінцям за стан справ у сфері національної безпеки і оборони, за люстрацію та антикорупційну політику.

   Як моїми інформацією і пропозиціями вони скористалися чи не скористалися, зараз видно неозброєним оком. Чому так сталося та хто  відповість за неналежний, м’яко кажучи, захист України, покаже час і Генпрокуратура України (ГПУ) разом зі Службою безпеки України (СБУ), якщо вони діятимуть строго за Законом…

   Новообраному Президенту України Петру Порошенку, ще й з урізаними повноваженнями глави держави відповідно до недосконалої Конституції України 2004 р., зараз не позаздриш. Сподіваюся, що він адекватно реагуватиме на виклики, які стоять перед ним та Україною, і на завдання, поставлені Євромайданом (його промова при вступі на посаду вселяє надію на це), здійснюючи відповідні управлінські кроки та кадрові зміни, в т. ч. у сфері національної безпеки і оборони. Тільки рішучі, жорсткі дії дадуть позитивний результат. Це стосується і наведення порядку на Донбасі, і відновлення єдності України через повернення Криму, і боротьби з корупцією, зрадниками, пристосуванцями, іншим сміттям — непотребом  та олігархами (на урочистий прийом від імені Президента України поприлазила сила — силенна всілякої нечисті (не вистачало серед неї тільки негідника Царьова), котра зміцнювала бандитський режим В. Януковича, боролася з майданівцями і допомагала їх вбивати, розхитувала ситуацію у південно — східних областях України через підтримку сепаратистських рухів, сприяла анексії Криму Росією та російській терористичній спецоперації на Донбасі і далі хоче панувати, маючи нас всіх за бидло), яких треба усунути від впливу на державну політику, поставивши їх у відповідне місце, і проведення повної люстрації, і здійснення глибоких реформ в усіх сферах нашого суспільства задля гідного життя українського народу і повернення України до своєї європейської домівки та вступу до НАТО і ЄС – гарантів нашої незалежності та незворотності демократичних суспільно — політичних перетворень в Україні.

   Отже, читайте окремі листи небайдужого… Звісно, що опублікувати всі свої листи я не можу зі зрозумілих причин. Хоча і наведених нижче є достатньо, щоб мати уяву про стан справ у окремих сегментах українського державного та суспільного механізму.

   Але перед цим спочатку розповім про один цікавий факт.

   У двадцятих числах лютого 2014 р. я ініціював зустріч з керівником однієї спецслужби, мета якої стане зрозумілою далі. Ми обговорювали катастрофічний стан справ у Збройних Силах України (ЗСУ) і роль у цьому Міністра оборони України П. Лєбєдєва, який хотів ще й втягнути ЗСУ, всупереч українському законодавству, у криваву боротьбу з власним народом, метою якої були придушення мирної Революції Гідності та силовий розгін Майдану. Регіоналівсько — комуністичний внутрішньоокупаційний режим України на чолі з «проффесором» В. Януковичем, при підтримці Росії (підтвердженням цьому є невидача нею Україні згаданого «проффесора» — втікача), таки застосував зброю проти майданівців, в результаті чого загинула Небесна Сотня. І хоча ЗСУ безпосередньо не стріляли у мирних протестувальників, але все одно були задіяні, завдяки П. Лєбєдєву, у забезпеченні незаконної операції зі знищення Євромайдану.

   Я запропонував використати загін спецпризначення згаданої спецслужби для затримання П. Лєбєдєва, який тоді перебував у Криму, зокрема в Севастополі, і доставки його до Києва для віддання під суд. Після певної дискусії мною було отримано від свого співрозмовника згоду на застосування цього спецзагону згідно моєї пропозиції тільки у тому випадку, коли буде відповідна санкція ГПУ.

   Тоді я одразу, в той же день, звернувся до голови однієї парламентської фракції щодо сприяння у отриманні даної санкції. Він направив до мене відповідального прокурорського працівника, який сказав, що для цього потрібен час. Я йому заперечив, що часу практично немає і П. Лєбєдєв може покинути територію України будь — коли. Ми домовилися, що ГПУ постарається якнайшвидше дати санкцію на його затримання. Дорога була кожна хвилина.

   В той же час, на моє прохання, за П. Лєбєдєвим уже велося зовнішнє спостереження тією ж згаданою спецслужбою. Було встановлено, що 23.02.2014 р. о 10:30 він відвідав Академію Військово — Морських Сил (ВМС) ЗСУ в м. Севастополь. Об 11:20 почав переміщення до готелю «Аквамарін» (в районі парку Перемоги, вул. Паркова, 11), де провів серію зустрічей. Його супроводжував виконувач обов’язків командувача ВМС ЗСУ. Станом на 22:30 П. Лєбєдєв перебував у готелі.

   А проживав він у районі Козачої бухти (мис Херсонес) на території котеджних VIP – забудов. Поштової адреси окремі котеджі не мають. Маєток П. Лєбєдєва, площею майже 2 га, виходить безпосередньо на мис Кобра. З території маєтку проходить прихований підземний тунель до води для непомітного користування плавзасобами. Глибина біля берега – 11 метрів. Маєток включає комплекс будівель та унікальний ландшафтний дизайн.

   Бізнес — офіс будівельної компанії П. Лєбєдєва «Парангон» знаходиться у власному багатоповерховому будинку в центрі м. Севастополь на вул. Вакуленчука, 33а/3 — 1. Хоча починав він свою кар’єру в Чернівецькому гарнізоні військовим фінансистом, потім звільнився з війська, завдяки певним знайомствам і зв’язкам через окремих людей з останнім першим секретарем Чернівецького обкому компартії, який дав путівку у велкий бізнес і політику ще деяким вихідцям з Буковини та мав тісні контакти з дуже відомим нині олігархом тернопільсько — чернівецького походження, опинився в Криму на посаді фінансового директора АТ «Титан», з якої почав нарощувати різними методами свої статки.     

   Затримання П. Лєбєдєва могло відбутися 23.02.2014 р., але, на жаль, ГПУ санкцію на це так і не дала, тому, де він зараз перебуває, ми можемо тільки здогадуватись.  

   А тепер вже можна переходити безпосередньо до моїх листів.

   28.02.2014 р., 12:05:23.

   У Сімферополі «невідомі» захоплюють регіональне управління Держприкордонслужби

(ДПС) України. Манчуленко.

   02.03.2014 р., 17:20:06.

   «Цивільні» з вогнепальною зброєю (за моїми даними – російські псковські десантники) захопили Азово — Чорноморське регіональне управління (РУ) ДПС і Сімферопольський прикордонний загін. Дійте! Манчуленко.

   Нинішнє моє зауваження. Я тоді сподівався, що українські керманичі у сфері національної безпеки та оборони розуміють, що треба діяти рішуче в Криму, і знають, як належить діяти.

   03.03.2014 р., 13:39:14.

   Треба терміново відправити в Крим керівників СБУ, Міністерства внутрішніх справ (МВС), ДПС, начальника Генштабу (ГШ) ЗСУ або Тенюха! Народ у цих структурах кинутий центром, а росіяни працюють напряму: дають високі зарплати і пенсії за перехід. Манчуленко.

   Нинішнє моє зауваження. Наступного дня після цього мого листа з’явилася спільна заява (?) виконувача обов’язків Міністра оборони України І. Тенюха та начальника ГШ ЗСУ – Головнокомандувача ЗСУ генерал — лейтенанта М. Куцина про підтримку (на словах) українських військовиків у Криму. Ще за один день з’явилася подібна заява Голови СБУ В. Наливайченка про таку ж підтримку, як і в ЗСУ, співробітників головного управління СБУ в Криму. МВС взагалі промовчало. До Криму, звісно, ніхто не поїхав (в Києві було спокійніше), крім представника ДПС – не Голови ДПС України, генерала армії  України М. Литвина, а директора Департаменту персоналу Адміністрації ДПС генерал — полковника М. Коваля, який, на жаль, під Ялтою потрапив у російський полон (чому у нього не було належної охорони?) і після тривалих переговорів був звільнений. Отак і боролися керівники основних українських силових відомств під проводом відповідальних за національну безпеку та оборону України високопосадовців з російськими агресорами за допомогою заяв, мовчанок і поступок. Чим та «боротьба» закінчилася, всім добре відомо – Росія окупувала український Крим.

   04.03.2014 р., 20:30:36.

   Поромна переправа Керч – Кубань захоплена «кримською самообороною». Прикордонний контроль не здійснюється. Є інформація, що їде 30 авто бойовиків з Росії. Голова ДПС приховує, що перший заступник начальника Азово — Чорноморського РУ ДПС зрадив. ГПУ справу не порушила. Самі прикордонники на українських південних рубежах кажуть, що в ДПС – корупція: хабарі за звання генерал — майор – 40 тисяч амер. дол., за нормальну посаду – 20 тисяч амер. дол. ГПУ хай візьметься за верхівку ДПС. Манчуленко.

   Нинішнє моє зауваження. Зрадник, колишній перший заступник начальника Азово – Чорноморського РУ ДПС, коли йому почали дорікати зрадою офіцери — прикордонники, вірні українській присязі, він сказав, що нехай український державний кордон охороняють ті високопосадовці ДПС, які беруть величезні хабарі (також називав вказані вище суми) за присвоєння генеральських звань і призначення на певні посади та позбудовували собі за ці хабарі розкішні будинки під Києвом.

   05.03.2014 р., 10:08:49.

   Зрадники в Азово — Чорноморському РУ ДПС: перший заступник начальника Мельниченко (03.03 зрадив, а звільнили з ДПС заднім числом 02.03), Костур, Шевченко + 10 чоловік; Севастопольський загін морської охорони – 100 чоловік (крім командування), його заблокували зрадники з «самообороною». Голова ДПС хоче ці факти приховати, бо на фоні ЗСУ – це провал. ГПУ має негайно взятися за керівництво і всю ДПС.  Манчуленко.

   05.03.2014 р., 10:23:26.

   ГПУ (слідча група) разом з СБУ (Альфа): вилетіти в Крим, затримати хоча б кількох зрадників з ДПС (колишнє керівництво РУ), доставити в Київ і судити. Манчуленко.

   05.03.2014 р., 12:29:14.

   Необхідно зробити наступне! Надійні люди із структур спецпризначення (СБУ та інших відомств) формують розвідувально — диверсійні групи для нейтралізації в Криму казаков та іншої московської агентури, щоб посіяти серед них страх і паніку. Манчуленко.

   05.03.2014 р., 12:44:15.

   Готовий зустрітися, щоб надати інші пропозиції. Вкажіть час і місце. Треба діяти дуже швидко! Такий — то (тут не вказую прізвища) мене добре знає. Манчуленко.

  Нинішнє моє зауваження. На жаль, зустрічі так і не було.

   05.03.2014 р., 19:23:57.

   Я розмовляв з (прізвище тут не вказую), якого викрали в Криму. Треба діяти в розрізі мого передостаннього смс. Манчуленко.

   06.03.2014 р., 10:48:53.

   Призначення начальника управління СБУ в Чернівецькій області – це ганьба! Чесні офіцери з СБУ і ДПС шоковані. Всім колишнім керівництвом МВС має зайнятися ГПУ. Манчуленко.

   Нинішнє моє зауваження. Якщо у силових та правоохоронних відомствах продовжуватиметься гнила кадрова політика, як і в деяких інших структурах, то може відбутися ще один Майдан, що разом з діями озброєних до зубів російською надсучасною зброєю російських терористів і місцевих сепаратистів на Донбасі, котрі воюють проти нашої держави, може мати згубні наслідки для України.

   07.03.2014 р., 10:47:43.

   Тільки в штабі Азово — Чорноморського РУ ДПС – 115 зрадників! Про 100 зрадників ще і у морській охороні я вже казав. Керівники ДПС це приховують, покарання не бояться. Засоби масової інформації (ЗМІ) не знають реальності. Манчуленко.

   08.03.2014 р., 22:35:28.

   Новий начальник головного управління (ГУ) СБУ в Криму Олег Абсалямов був однокурсником Сергія Аксьонова у військовому училищі. Манчуленко.

   09.03.2014 р., 12:01:22.

   Прикро! Нема слів! Тоді керівникам ДПС треба Героїв України давати.

   Нинішнє моє зауваження. Наведені слова мого обурення – це моя відповідь на те, що прес — служба однієї організації, за погодженням з керівництвом, відмовилася оприлюднювати подану мною інформацію про масову зраду в Азово — Чорноморському РУ ДПС України. Хоча зараз це керівництво вже гостро критикує діяльність ДПС на Донбасі за ті ж самі факти зради, про котрі я говорив з самого початку російської агресії в Криму.   

   Згодом ту ж мою інформацію про зраду розмістив один з інтернет — порталів, але через дві години головний редактор зателефонував і сказав, що переносить її з головної сторінки в один із розділів. Добре, що хоч зовсім не зняв. Але нові факти більше не приймалися. А один із нині добре відомих діячів інформаційного спротиву, коментуючи оприлюднені мої факти, навіть договорився до того, що окремі політики поширюють недостовірну інформацію про стан справ у ДПС.

   Хочеться подивитися в очі цим людям зараз, коли південно — східну ділянку українського кордону його «захисники» з ДПС перетворили на прохідний двір для російських терористів.  

   11.03.2014 р., 15:12:30.

   Чому до ц. ч. керівники СБУ не організували представлення нового начальника ГУ СБУ в Криму і він сидить у Києві? Чому СБУ (Альфа) через спецоперацію не затримала Константінова і Аксьонова? Манчуленко.

   11.03.2014 р., 22:26:42.

   Заступник начальника відділу прикордонслужби «Сімферополь» майор Козлова + 50 її підлеглих зрадили. Манчуленко.

   12.03.2014 р., 13:08:49 і 13:11:15.

   В Архангельську (Росія) відкриті склади НЗ озброєння і боєприпасів (цього не робилося близько 60 років, відбувалося тільки оновлення і поповнення), які відправляють до нашого східного кордону. Манчуленко.

   14.03.2014 р., 15:45:09.

   Зрадники в Азово — Чорноморському РУ ДПС України: перший заступник начальника полковник Мельниченко, полковник Панов, підполковник Шевченко, начальник зв’язку Білоущенко + 59 підлеглих (всього в штабі – 115 чоловік); Севастопольський загін морської охорони – 100 чоловік (крім командування); заступник начальника відділу прикордонслужби «Сімферополь» майор Козлова + 50 підлеглих. Корупція: за звання генерал — майора – 40 тисяч амер. дол., за добру посаду – 20 тисяч амер. дол. Керівництво ДПС це приховує. ГПУ має негайно цим зайнятися. Манчуленко.

   Відповідь 14.03.2014 р., 15:46:41.

   Передаю дані.

  Нинішнє моє зауваження. Мені невідомо, чи мої дані були дійсно передані до ГПУ. Може й були, але я не чув і не бачив повідомлень від неї у ЗМІ про заходи прокурорського реагування за вказаними фактами. А загальна кількість зрадників у Азово — Чорноморському РУ ДПС за приблизними підрахунками склала близько 20%.

   15.03.2014 р., 16:20:19.

   Прикро, що я не знаю реакції на свої смс. Прикро, що я не можу додзвонитися і зустрітися, щоб підставити плече у тяжкий час. Ми ж – соратники. Я ніколи не був пристосуванцем, не гнався за посадами і з першого дня діяв на Майдані. Манчуленко.

  Нинішнє моє зауваження. Тільки керівник однієї структури, яка займається збором прихованої інформації, відреагував на мої листи у цій сфері, подякувавши мені смс — повідомленням за передані мною важливі факти.  

   17.03.2014 р., 10:01:22.

   Запропонуй негайно внести зміни до Закону «Про оборону України» (ст. 2), повернувши норму про фінансування національної оборони у розмірі не менше 3% валового внутрішнього продукту (ВВП). Манчуленко.

   25.03.2014 р., 11:48:27.

   Майже вся ДПС разом з керівництвом під час виборів у 2002 р. активно працювала на блок «За ЄдУ», у 2004 р. – на Януковича, у 2010 р. – спочатку на старшого Литвина, а потім – на Януковича. Гаслом ДПС було «Янукович – це стабільність». Про корупцію в ДПС я вже писав. І ці люди можуть перебувати на посадах і при новій владі? Навіщо тоді бути чесним, принциповим, фаховим і патріотичним? Щоб бути непотрібним? Мені боляче від цього. Манчуленко.

   28.03.2014 р., 11:03:19 і 11:06:47.

   Моє джерело за межами України каже, що треба унеможливлювати появу будь – якої інформації, в т. ч. в усіх ЗМІ, про передислокацію в південно — східні області України ЗСУ і техніки з конкретними бортовими номерами, розгортання, розміщення на позиціях. Моя пропозиція: оприлюднити списки всіх зрадників ДПС і ЗСУ, щоб іншим не повадно було. Манчуленко.

   Нинішнє моє зауваження. Зрадників в усіх інших структурах, зокрема в МВС і СБУ, треба також «засвічувати» перед народом.

   Крім цього, СБУ має здійснювати фільтраційні заходи гласними та негласними методами щодо всіх людей, які тимчасово перебували під російською окупацією в Криму і потім виїхали на материкову частину України. Такі закони особливого періоду. До цього з розумінням повинні поставитися навіть ті патріоти, які героїчно протистояли російській агресії.

   В рамках проведення фільтрації СБУ мала б дуже прискіпливо опитати колишнього начальника Азово — Чорноморського РУ ДПС України, який ще на початку російської агресії звільнився в запас: які мотиви його звільнення?; чи доповідав він керівництву ДПС про несанкціонований перетин українського державного кордону в Криму російськими вертольотами і прорив кордону російськими військами біля Керчі?; якщо доповідав, то що саме?; який наказ він віддавав щодо використання (невикористання) зброї своїми підлеглими?; які накази після своїх доповідей, якщо вони дійсно були, він отримував з Києва? За моїми даними, після початку російської агресії і своїх доповідей про неї він отримував з центру тільки один наказ: «Спостерігайте». Якщо це так, то СБУ разом з ГПУ не мали б так само пасивно спостерігати за тими, хто віддавав такий наказ, а притягувати їх до кримінальної відповідальності за зраду України. Адже у воєнний час таких начальників зразу б розстріляли.

   02.04.2014 р., 09:37:04.

   У Кремлі на порядку денному гостро стоїть питання кримських татарів. Хочуть створити серед них промосковську опозицію за чеченським сценарієм. Манчуленко.

   11.04.2014 р., 23:57:48.

   …, дивлюсь твій ефір. То де ж призначення за фахом і патріотизмом? Лієв під це підпадає? Манчуленко.

   21.04.2014 р., 21:37:36 і 22.04.2014 р., 21:14:03.

   Христос воскрес! Надіюся, що і Україна воскресне. Але беруть сумніви, що це станеться, бо такі люди, як чоловік Анни Герман, продовжують служити в СБУ. Де люстрація? За що загинула Небесна Сотня? Манчуленко.

   Нинішнє моє зауваження. На мій погляд, майже всі силові структури України треба починати формувати практично з нуля за високими НАТОвськими стандартами, рішуче позбуваючись старого баласту, бо зрада і корупція знищили їх фактично до тла. Україні також необхідно відмовитися від політики загального пацифізму (шкідливість цього явища підтвердила російська агресія), яка насаджувалася у суспільстві з 1991 р., проводити військово — патріотичне виховання наших громадян, особливо молоді, відновити у загальноосвітніх школах початкову військову підготовку, а у окремих вищих навчальних закладах – військові кафедри з підготовки затребуваних сьогодні військових спеціалістів. Тільки у цьому випадку Президент України зможе повноцінно виконувати свої конституційні обов’язки Верховного Головнокомандувача ЗСУ.

   Про недолуге керівництво антитерористичною операцією (АТО) на Донбасі я взагалі мовчу. Неузгодженість дій між різними структурами, які залучені до АТО, дивна нерішучість командування операцією, відкритість і незахищеність державного кордону з Росією, часте дистанційне управління АТО, відсутність у керівника АТО знань з керування загальновійськовим боєм (в операції головну роль відіграють ЗСУ та Національна гвардія України (НГУ), а він – знаний спеціаліст рукопашного бою, колишній командир «Альфи» СБУ, людина з достатньо прозорими русофільськими (промосковськими) поглядами) привела до того, що АТО фактично тупцює на місці: терористи остаточно не знищені, вони постійно отримують підкріплення з Росії і продовжують вбивати наших воїнів та мирних жителів.

   Як відомо, за проведення АТО повністю відповідає СБУ, бо згідно Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Служба є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю, а керівництво АТО здійснює Антитерористичний центр при СБУ, котрий очолює перший заступник Голови СБУ.

   Від результату АТО залежатиме позиція Росії. У разі успіху операції Президенту України буде легше розмовляти з Москвою і відстоювати українські національні інтереси, у противному випадку  Росія продовжуватиме ескалацію конфлікту в Україні, адже вона плює на західні недосанкції. Для неї набагато важливішим є підтримувати нестабільність на нашій землі, щоб заблокувати інтеграцію України в європейський і євроатлантичний простір.

   29.04.2014 р., 09:58, 11:18, 17:10 і 17:11, 06.05.2014 р., 11:57.

   Кому служать ті прикордонники, які отримали високі посади і військові звання завдяки партії регіонів? Кому вони «зливають» інформацію? У кого на гачку вони знаходяться? Отакі риторичні запитання щодо кадрової політики ДПС.

   1. Король Артур Станіславович – заступник начальника Східного РУ ДПС, генерал – майор (протеже Єфремова, куми).

   2. Медведчук Олег Іванович – перший заступник начальника Північного РУ ДПС, начальник штабу, генерал — майор (протеже Єфремова).

   3. Шаблій Микола Іванович – заступник начальника Північного РУ ДПС, генерал — майор (протеже Близнюка).

   4. Слюсарєв Вадим Олексійович – начальник управління внутрішньої безпеки (УВБ) Департаменту персоналу Адміністрації ДПС, через два місяці на посаді отримав звання генерал — майор (протеже А. Пшонки).

   Всі ці кадри свого часу проходили службу в Луганському прикордонному загоні Східного РУ ДПС України.

   Поцікавтеся статками, будинками високопосадовців ДПС, які вони нажили на одну зарплату військового. Де люстрація? За що боровся Майдан? За що загинула Небесна

Сотня?

   02.05.2014 р., 09:18:45.

   Тримайтеся! ЗСУ мають добити терористичну заразу! А де начальник ГШ – Головнокомандувач ЗСУ? Україна його побачить і почує? Манчуленко.

   Нинішнє моє зауваження. Україна таки побачила і майже почула начальника ГШ… під час урочистих заходів з інавгурації Президента України – Верховного Головнокомандувача ЗСУ Петра Порошенка, а не під час російської окупації Криму та бойових операцій у рамках проведення АТО на Донбасі, в якій задіяні ЗСУ. Слабенько, по — тиловому, як для Головнокомандувача ЗСУ. Верховному Головнокомандувачу ЗСУ буде дуже складно, а то й неможливо, зміцнювати обороноздатність України з таким тиловим Головнокомандувачем ЗСУ.

   29.05.2014 р., 22:50:10.

   …, ти ж підтримуєш майданівську люстрацію і боротьбу з корупцією?! Тоді поцікався маєтками нинішнього і колишнього керівництва ДПС, збудованих за одну генеральську зарплату, в т. ч. у с. Стоянка під Києвом. Та й про різних чинів Міноборони і ГШ не забувай. Манчуленко.

   Нинішнє моє зауваження. Боротьба з корупцією та люстрація мають стосуватися всіх без винятку!

   04.06.2014 р., 16:21, 16:24, 19:15, 19:17 і 21:25.

   Під час закупки літаків у 2011 році на заводі в Австрії (Клюєва – Азарова) з кожного літака (гроші державні) було здійснено «відкат» (приймали участь два генерали з керівництва ДПС).

   Досі на посаді перебуває начальник УВБ Департаменту персоналу Адміністрації ДПС генерал — майор Слюсарєв В. О. (протеже Артема Пшонки), який за його квотою був призначений на цю посаду та за кілька місяців отримав звання генерала (до цього всю службу проходив у Східному РУ ДПС України).

   По частині західної ділянки кордону (Львівська, Закарпатська, Чернівецька області) домінує контрабанда цигарок. За один короб прикордонникам сплачувалось 50 Євро, з них 10 Євро передавалось керівництву Західного РУ ДПС, 5 Євро – працівникам оперативно — розшукового відділу, 5 Євро отримувала внутрішня безпека РУ. Схема була налаштована під час президентства В. Януковича. Так звана «програма»  під керівництвом вже колишнього Міністра Захарченка працює і далі.         

   Неофіційним куратором кордону на заході, який збирав гроші з начальників прикордонних загонів, є підполковник М., який до недавнього часу проходив службу на посаді старшого офіцера Західного РУ у відділі прикордонного контролю штабу. Не з’являючись на службу тривалий час, відвідував західні області, де визначав завдання та встановлював щомісячні побори. На теперішній час, за ініціативою генерала С., переведений в УВБ (м. Київ). Підтримуючи близькі зв’язки, дані особи передавали отриману «долю» від прикордонної служби до певних осіб з партії регіонів.

   Керівництво ДПС, після критики на свою адресу, приховало двох генералів, начальників РУ і призначило їх на посади директорів Департаментів Адміністрації ДПС. Головною метою даної ротації було заховати основних фігурантів, залишивши їх вплив на корупційні схеми через колишніх перших заступників – начальників штабів РУ, яких раніше вони «витягнули», після зняття з посад начальників прикордонних загонів, на генеральські посади. Відповідно, діє схема «послуга за послугу». Ці два генерали обрали тактику продовжувати керувати та не бути безпосередньо в полі зору громадськості.

   На даний час всі схеми, створені під час президентства В. Януковича, продовжують працювати без змін.

   07.06.2014 р., 16:36, 16:36, 16:37, 16:41, 16:42 і 16:42.

   Самі прикордонники говорять про такі розцінки — хабарі у Західному РУ ДПС за посади:

начальника прикордонного загону – 100 тис. амер. дол.;

начальника відділу прикордонної служби (ВПС) «Рава Руська» – 200 тис.;

начальника ВПС «Шегині» – 150 тис.;

начальника ВПС «Краківець» – 100 тис.;

за військове звання генерал — майор – 75 тис. (мабуть у різних РУ своя такса).

   ВПС ІІ категорії (тип Б) в кінці місяця має відправити в Західне РУ 20 тис., а ВПС ІІІ категорії (тип Б) – 10 тис.

   На ВПС «Шегині» та ВПС «Ягодин» Західного РУ «впало» 150 кг героїну – все тихо, нікого не покарали, не перевели, зміну не розігнали.

   На східному кордоні співробітники військової контррозвідки (ВКР) надали роздруківки розмов начальників ВПС, які домовлялись про суми хабарів за бойовиків (1 особа – 500 амер. дол.) та вантажівки КАМАЗи (1шт. – 15 тис.), двом генералам з керівництва ДПС. Відповідь одного з них: «Це просто провокація». Майже в усіх машинах офіцерів Східного РУ ДПС є георгіївські стрічки, прикордонні наряди часто виходять «під градусом» або з пляшкою, в пунктах пропуску пропускають все і всіх за встановленими таксами (м'ясо, фрукти, наркотики, зброя, люди).

   До Міністерства оборони України пішов займатися тиловими справами генерал, який за 6 років виріс з капітана — пожежника до генерал – майора ДПС, був директором одного з Департаментів Адміністрації ДПС, його заступник – начальник продовольчої служби М., якого звільнили заднім числом за хабара, отримав всі пільги і зараз працює цивільним представником та посередником між ДПС і фірмами, які постачають в ДПС будь — яке майно.

   Робота прикордонного загону:

   наприклад, у ВПС надходить із загону телеграма про ремонт кімнати зберігання зброї, проведення весняно — опоряджувальних робіт, чистку державного кордону, встановлення кодових замків, протигранатових сіток та інших заходів, для цього оголошується огляд — конкурс, затверджується план з вимогами і конкретними завданнями (фарбування вікон,

підлоги, встановлення сіток та інші заходи), про виконання треба доповісти у встановлені терміни з фото. Із загону надходжень матеріалів або коштів нема, все проводиться за власний рахунок, але є план, де вже визначений кошторис проведених робіт;

   ремонт приміщень, будівель, транспортних засобів, вишок, впорядкування території, виконання інших робіт – за власний рахунок. На Колегії доповідають: «Економічний ефект склав… (сума)»; 

   кожному підрозділу встановлений ліміт на бензин 50 — 70 л. Машина, яка здалеку доставляє 100 т бензину, спалює 3т, паливо розбавлене і найгіршої якості; бензин, придбаний за власні кошти, оформляється шефською допомогою (підтвердження — чеками), обов’язково звітується в прикордонний загін; 

   продукти за документами – найвищого ґатунку, реально – протерміновані та низької якості;

   кордон чистять робочі групи сокирами або бензопилами (бензин, мастила – за власний рахунок), щоденно – доповідь про об’єм виконаної роботи (до прикладу, в Польщі за 1 м² платять 5 Євро);

   бронежилетів нема, є розвантажувальні жилети з брезенту, старі, подерті і смердючі від поту та води, їх обов’язково одягають як елемент екіпіровки при температурі в +40 і -40, кайданками, газовими балончиками, палицями, біноклями підрозділи забезпечені на 50 — 60%, тепловізорами – 1 — 2 шт.;

   укомплектованість персоналом – 40 — 80 % (зарплата контрактника та прапорщика – 1800 — 3000 грн., в ЗМІ озвучується 4000 — 4500 грн., переміщення в посаді – кожних 4 роки, військовослужбовці (в/с) служать день, день, ніч, ніч, відсипний, вихідний, хоча передбачено день, ніч, відсипний, вихідний, на вихідному – робота у відділенні, щоп’ятниці – день чергових, дільничних інспекторів, навантаження в/с «зеленого» кордону безлімітне, але фіксується як нормальне або вводиться посилена охорона держкордону на папері, на 1 в/с припадає до 5 км охоронюваної ділянки кордону).

   Одного разу Голова ДПС М. Литвин приїхав на ВПС «Смільниця» з перевіркою щодо забезпечення транспортними засобами, а з ВПС «Краківець» пригнали УАЗи, доповіли, що все нормально, всім забезпечені, всі задоволені, видали з загону нову форму, розвантажувальні жилети, потім забрали до наступної перевірки. Форма, черевики — берці купуються за власні кошти, бо на складі їх нема взагалі, або нема потрібних розмірів (все заганяють в магазини), заводи з пошиття військового одягу де — факто належать окремим генералам, а де — юре оформлені на їхніх дружин, тому зі зменшенням обсягів замінюють форму на новий взірець, або додають елементи, і все  повторюється до безкінечності.

   На кожній Колегії доповідають про побудову відомства європейського взірця, а реально є паперове відомство (все в планах, актах, протоколах, відомостях, звітах, донесеннях, телеграмах, позитивних описах, темах, пам’ятках тощо, результат – 0%), у разі виникнення будь — яких проблем керівництво майже ніколи не дає інтерв’ю (за рідкісним винятком у зв’язку з нинішніми подіями на Донбасі і то після тиску громадськості), «відстрілюються» речники, за такою методикою діють і начальники РУ.

   Про рівень знань персоналу краще промовчати (свого часу Вальківу доповідав обстановку Райко, той, що син ректора академії ДПС, зараз перший заступник начальника ВПС «Тиса»: «Где — то мои нарядники бегают на граничке…»; питає Литвин у Горбенка: «Чим відрізняється прикордонний режим від режиму державного кордону», відповідь: «Це гра слів»).

   Або про видані внутрішні накази з внутрішнього режиму: установити камери зовнішнього огляду, монітори, замки з проксімітікартками, електромеханічні замки. Купили все це за свої гроші, встановили, а військові містечка далі охороняють в/с з доповіддю кожних 30 хв.

   Наказ про переміщення військовослужбовців для боротьби з корупцією: офіцери на ВПС І категорії (тип Б) – 1 рік, ІІ категорії (тип Б) – 2 роки, реально – для щорічної оплати за посади (контролює кадровик ДПС І.).

   Всі вимоги та завдання відомства «європейського» взірця, в якому всі проблеми замовчуються, оплачуються коштами з пунктів пропуску, де на всі в’їзди та виїзди встановлені такси, всі інші відділи оплачують з зарплатної карточки, але це нікого не цікавить, не виконав – пару доган і зняття з посади.

   Нинішнє моє зауваження. Президент України з такою ДПС України не зможе виконувати свої конституційні обов’язки Верховного Головнокомандувача ЗСУ щодо забезпечення територіальної цілісності України та недоторканості її державного кордону.

   А відступати Україні нікуди. Люстрація в усіх сферах нашого суспільного життя, подолання корупції, проведення глибинних соціально — економічних реформ європейського зразка задля гідного життя українського народу, тобто нас з вами, знищення російських терористів разом з місцевими озброєними сепаратистами на Донбасі, реформування та багатократне посилення нашого оборонно — безпекового сектору, повернення Криму, вступ до НАТО і ЄС – тільки такі кроки врятують та зміцнять українську державність. Іншого не дано. Другого шансу може не бути. Або перемога, або наша смерть! Ми переможемо!   

   І ще деякі мої нотатки — пропозиції щодо проведення АТО на Донбасі.

   Україна зараз програє інформаційну війну Росії. Більшість інформації, яка розповсюджується у ЗМІ, стосується захоплень терористами — сепаратистами адміністративних приміщень, підприємств, вбивств українських військовиків, мирних жителів, здачі зброї українськими силовиками тощо.

   У стороннього спостерігача складається враження тільки про незграбність, недбалість, безпомічність українських силових структур, їх некерованість і ненавченість, а також боягузтво. При цьому наша сторона просить допомоги у західних країн. У них виникає просте питання: кому допомагати? Хто готовий боротися за Україну та показувати позитивні результат цієї боротьби?

   Пропонується створити Українське Інформбюро, яке має щоденно і, мабуть, щогодинно подавати реальну інформацію про хід АТО, події в Україні, зокрема на Сході та Півдні. На жаль, Апарат Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України малувато зробив для протидії російській інформаційній війні, яка вже багато місяців ведеться проти України. Нашій владі варто також подумати про викуп спільно із західними інвесторами операторів мобільного зв’язку у російських власників заради зміцнення національної безпеки України.

   Кожен фахівець у сфері безпеки та оборони знає, що ніколи, ніякого успіху у боротьбі з терористами у рамках АТО не буде доти, доки не буде надійно перекритий державний кордон з Росією, звідки продовжується постачання бойовиків, а також зброї і боєприпасів для терористів. Адже вона готувалася не один рік до збройної агресії проти України, розгорнула бази підготовки на своїй території диверсійно — терористичних груп ГРУшними та ФСБшними інструкторами, прокладає коридори для прориву своїх бойовиків на українську територію, вкладає великі кошти, разом із представниками колишнього внутрішньоокупаційного режиму України на чолі з В. Януковичем, у фінансування тероризму — сепаратизму в Україні і продовжуватиме неоголошену «гібридну» війну проти нас до тих пір, поки українська влада не наведе лад на своєму державному кордоні та не закриє його «на замок».  

   Що треба зробити:

   закрити всі пункти пропуску на кордоні з Росією у межах Донецької та Луганської областей. Залишити, можливо, тільки ті, які надійно захищені і забезпечені обороною, а також знаходяться саме в тих районах, де місцеве населення підтримує українську владу;  

   вздовж лінії державного кордону на території України між пунктами пропуску треба викопати протитанкові рови і встановити протипіхотні та протитанкові мінні поля, як це негайно зробили росіяни з боку анексованого ними Криму. В Україні є маса мін, які ми намагаємося утилізувати за допомогою грошей західних країн, тонни їх перебувають на складах. Замість утилізації ці міни треба терміново встановити на кордоні з Росією. Ставити міни треба на невилучення, при цьому для попередження місцевого населення необхідно виставити відповідні таблички «Стій! Міни!», а також скласти карти мінних полів. Для реалізації цих зах
Читати далі →

Чутки — це ефективний метод ведення бойових дій у інформаційній війні. Підсиленням дії чуток є реальні факти, які можуть слугувати водночас основою і підкріпленням вищезгаданих. Про взаємодію Порошенка із регіоналами (колишніми і нині діючими) чутки ходять різні. Саме вони є однією із важливих складових його перемоги в один тур. Саме вони можуть скласти значну частину його команди в адмінапараті і на парламентських виборах 2014, якщо ті відбудуться. Саме ця взаємодія є однією з передумов Майд...
Читати далі →

Друкопис програми «Суть речей» на радіо «Станція» 103.2 FM від 29 травня 2014 р. Ведуча: Оксана Денисюк. Запрошені гості: Олег Хавич, голова Інституту розвитку м. Чернівці, та політичний аналітик Святослав Вишинський.



Ведуча: Чи очікуваними стали для вас стали результати виборів міського голови?

Олег Хавич: Після того, як Микола Трохимович Федорук відмовився балотуватись насправді жодної інтриги з тим, хто буде мером Чернівців не було. Було лише запитання з яким відривом Олексій Каспрук переможе Віталія Михайлішина.

Ведуча: Як би ви охарактеризувати мерську кампанію?

Олег Хавич: Одним словом – нецікаво.

Ведуча: А якщо більше?

Олег Хавич: Насправді для мене перемога Каспрука була визначена наперед, тому це було змагання людей з бек-офісу, тобто тих, хто формально і неформально будуть керувати містом і визначення свого місця в тій команді, насамперед неформальній, яка керуватиме містом з сьогоднішнього дня.

Ведуча: Але ж чому нецікаво? Було і багато досить чорного піару.

Олег Хавич: Так, але він насправді був нецікавим. Ніяких знахідок, які залишаться в історії чернівецьких політтехнологій – їх не було.

Ведуча: Але була досить велика кількість кандидатів.

Олег Хавич: Ну і що? Після того, як знявся Забродський стало нецікаво. І цей пелотон кандидатів, які намагались набрати більше 1% після Михайлішина, нічим особливим ці люди не запам’ятались.

Ведуча: Було багато нових прізвищ у бюлетені і багато хто навіть не знав, що це за люди, які балотуються на посаду міського голови. Ваш коментар, навіщо люди йшли на ці вибори, знаючи, що вони не переможуть?

Олег Хавич: Єдина людина, яка задекларувала для чого вона йде і це більшою мірою відповідає дійсності – це Петро Олексюк, який просто чесно сказав, що він йде для того, щоб зробити собі заділ на наступні вибори. Це знову будуть вибори мера чи вибори міської ради, нехай навіть мажоритарна. Ця людина чесно сказала – я йду для того, щоб на наступних виборах взяти більший результат. Як на мене, це чесно, людина отримала достойний результат за ті зусилля і кошти, які були витрачені. Я особисто його не знаю, але це нормальна технологічна кампанія, результат якої людина отримає на наступних виборах. А всі решта… коли той самий депутат обласної ради Ткачук з абсолютно серйозним обличчям. Поки він був у статусі фріка на минулих виборах – то він отримував більший результат. А коли він з абсолютною серйозністю говорив, що от – я стану мером, то от відповідно народ таким чином до цього і поставився.

Святослав Вишинський: З одного боку результат виборів був передбачуваний наперед, тому що ясно було, о у протистоянні Віталій Михайлішин – Олексій Каспрук після Євромайдану, після того, як Микола Федорук офіційно підтримав Олексія Каспрука на цю посаду, після того, як почала розігруватись карта батька Олексія Павловича, Павла Каспрука, колишнього міського голови і т.д. – вже було очевидно, що Олексій Каспрук, маючи підтримку влади, адміністративний ресурс і фінансовий – він мав усі шанси перемогти. Єдине, що мене здивувало – це той відрив. Я думав, що він візьме 30-35%, то так, об 54% взяти – це практично рейтинг Федорука у кращі часи. Це дійсно мене здивувало і я це пояснюю хіба таким фактором, що люди йшли голосувати на нього на цих виборах так само, як йшли голосувати за Порошенка. Чесно кажучи, більшість людей навіть не знають чому вони за Порошенко проголосували, просто їх так ввели в цю технологічну нішу, що от є вірогідність певної зовнішньої загрози і цю загрозу треба подолати єдиним голосуванням в один тур. Так само, можливо, розігралась карта Михайлішина, можливо цей піар проти нього, який розігрався у кілька останніх днів, що він член Партії регіонів – все місто було заліплено і мене у середу за кілька днів до виборів на вулиці кілька усміхнених хлопців перестрівало і роздавали мені ці листівочки і всім перехожим роздавали. Тобто, у це вклались непогані гроші і, думаю, багато людей на емоціях проголосувало у контексті цих подій Євромайдану та загрози реваншизму зі сторони Партії регіонів. А в цілому я погоджуюсь з Олегом з тим, що дійсно кампанія була короткострокова, і не дуже активна, і не дуже цікава. А те, що знявся Василь Забродський, то чесно кажучи, він в цю кампанію не дуже то і вписувався, тому що не було Федорука, а вся його роль саме в тому, щоб критикувати Миколу Федорука. Коли вже немає Миколи Федорука – він не має того млина, з яким буде воювати. Але в цілому я вважаю, що ця кампанія була цікавою хоча б у тому, що з’явився один цікавий кандидат Петро Олексюк, який в перспективі зможе у майбутньому якось пожвавлювати політичну ситуацію в місті і буде представляти собою якусь конструктивну третю силу. Тому що кожен раз вибирати між якимось двома негативними персонажами і хтось кращий, а хтось гірший і вибирати завжди між ними тільки тому, що тебе до цього примушують технологічно – це, чесно кажучи, набридає. Ми вже 20 років живемо в такій системі і на президентських виборах, і на виборах міського голови і особливо після Євромайдану це вже терпіти неможливо.   

Ведуча: На вашу думку, що допомогло Олексію Каспруку перемогти – допомога з боку Миколи Федорука чи світла пам'ять про його батька?

Олег Хавич: Я б не був таким оптимістичним стосовно того, що нові обличчя, наприклад, Олексюк, чи хтось інший зможе скласти, наприклад, конкретному Каспруку конкуренцію на наступних виборах. Кампанія Олексюка була абсолютно в рамках, яку вів до Київському міської ради Демократичний альянс. Тобто, це кампанія, яка базована на конкретних демократичних цінностях, прийомах, які тут звикли називати грантоїдськими чи грантожерськими і результат приблизно той самий – це кілька відсотків креативного класу чи офісного електорату, тобто, вони готові за це голосувати. Це люди до 25 років, які раптом прийшли на ці вибори і дали ці 2-3% таким силам, як Демократичний альянс і таким політикам, як Петро Олексюк. Але загалом абсолютно така порожня людина і політична сила, як Олег Ляшко отримав порядка 10% голосів виборців. А за ним немає нічого і про це дуже добре сказав мій київський хороший знайомий Віталій Чепинога, який був і спічрайтером Тимошенко, і депутатом від БЮТ і він сказав про Ляшка, що це хлопець без принципів, без совісті, без честі, без нічого. І за таку людину, в тому числі 10% чернівчан голосують на президентських виборах. Єдине, що мене тішить, коли будуть наступні мерські вибори, буде кілька клонів Олега Ляшка і вони один одного нігелюють. Тобто, не буде одного чернівецького Олега Ляшка і в Чернівцях немає такої потенційної ганьби, що людина на кшталт ляшка набере 10% на виборах міського голови.

Святослав Вишинський: Тим не менш цікаво, хто очолить Радикальну партію в Чернівцях на наступних виборах. Чи це буде принцип на чи безпринципна людина і як вона зможе грати цю роль.

Олег Хавич: Це може бути тільки безпринципна людина.

Святослав Вишинський: До речі, на рахунок третього кандидата – це не обов’язково може бути тільки Петро Олексюк і його функція не обов’язково бути прямим конкурентом на міських виборах. Він може бути, скажімо, керівником потужної фракції, потужної громадської спілки. Зокрема, була така невеличка інтрига чи піде Оксана Продан на цих виборах на посаду міського голови, вона могла б грати серйозну конкуренцію, хоча практично вона в політиці давно, але тим не менш у Чернівцях ця фігура маловідома. Можуть якісь інші люди з’являтись, які на маргінесі політики вже кілька років крутяться, тобто якісь цікаві комбінації будуть відбуватись. Мені здається, найцікавіше буде вивчати ці комбінації, перетасовки політичних сил уже в рамках депутатського корпусу міської ради, бо вони вирішуються значно більше, аніж міський голова.

Олег Хавич: Чи маєш на увазі нинішній склад чи майбутній?

Святослав Вишинський: Майбутній і нинішній, бо і зараз будуть тривати ці перебіжки.

Слухач: Жан меня зовут. Во-первых: Ляшко – это феномен, как Жириновский и нереально представить, что в Черновцах появиться человек, который сможет на его уровне завоевать такую популярность. Во-вторых: Михайлишину главное сохранить свой электорат и вопрос – то, что на 40% будет повышена цена на электроэнергию, газ, тепло на сколько это может повлиять на победу Михайлишина на выборах мэра через полтора года?

Олег Хавич: Тут питання в тому, на скільки це опустить рейтинг Каспрука і загалом нової влади. Не йдеться ж лише про електроенергію та газ, а йдеться про різке погіршення соціально-економічного становища не лише в Чернівцях, а й в Україні, але зрозуміло, що чернівчани будуть думати про Чернівці. Я не бачу, що на цьому зростуть чиїсь рейтинги, тут швидше зростуть рейтинги брутального популіста Ляшка, аніж Михайлішина, якому все ж таки вдалось створити імідж господарника. На скільки цей імідж відповідає дійсності – це широка та інша дискусія, але цей імідж створено і хочу сказати, що всі говорять про те, що Михайлішин набрав 20%, а не 30%, як на виборах 2012 року, коли він йшов по Чернівцях в парламент і кажуть, що це різке падіння рейтингу. Насправді не треба порівнювати 20 і 30, бо це не так багато, а треба порівнювати з тим, скільки набрала Партія регіонів та її кандидат по Чернівцях, тобто це одиниці відсотків. От це те, про що ти говориш, Святослав, прив’язати Михайлішина до Януковича, Партії регіонів і трагічних подій так і не вдалось, він все ж таки набрав частково свої відсотки і частково протестні відсотки, які були проти Федорука в любому разі. Але одну лити його рейтинг, опустити до рейтингу Добкіна чи Партії регіонів в Чернівцях не вдалось.

Святослав Вишинський: В цілому ми побачили досить стабільний рейтинг Віталія Михайлішина, але з іншого боку ми не бачимо тенденції до зростання. Скільки в нього вкладають фінансових, політичних інвестицій, як його не намагаються прорекламувати, як не намагаються відмити його рейтинг якісь нові виборці не вирішують за нього голосувати. Очевидно, що в нього є сталий електорат – це, напевно, люди, яких зачепили дитячі майданчики, пенсіонери, які користуються пільговим квитком, але більше 20-30% він не зможе набрати. Це означає, що, можливо, конкуруючі з «Батьківщиною» політичні сили будуть в майбутньому думати як розкладати свої політичні інвестиції в ніші кошики, щоб поступово шукати заміну Віталію Михайлішину, тому що далі вкладати в нього гроші – це означає, грубо кажучи, банкроти ти свою справу. А це не вигідно і тому я думаю, що буде розігруватись хтось замість нього.

Олег Хавич: Але ти не будеш заперечувати, що умовний блок Віталія Михайлішина на наступних виборах до міської ради має гарантію принести тих ще 20%.

Святослав Вишинський: Безперечно.

Слухач: Мене звати Ян. У Чернівцях на вибори десь 40% не прийшло і я так собі думаю, що з тих 40% багато як раз потенційних прихильників Михайлішина, а феномен Каспрука чому він переміг у тому, що фактично всі ті, хто за демократичні сили не прийшли на вибори і тому в цьому залог перемоги Каспрука.

Олег Хавич: Частково така думка відповідає дійсності, але тут інше питання – не прийшли на вибори ті, хто був умовно проти Каспрука чи, як сказав наш слухач, демократичних сил – не прийшли але їх і не влаштовував Михайлішин, як виразник їхнього протесту. Так, запас опонентів у Каспрука достатній але каналізувати його через кандидатуру Михайлішина, як на мене, досить складно.

Святослав Вишинський: Мені здається, що ті 40%, які не прийшли на вибори – це ті люди, для яких це не було достатньо принципово, а тому це потенційно ті люди, які могли продати свій голос. Тому це могли бути і виборці Віталія Михайлішина, і Олексія Каспрука – хто б їм заплатив і переконав прийти на територіальну дільницю – вони б відповідно за того і проголосували. З другого боку молодь, яка має в нас якісь політичні переконання, і найчастіше вона б могла проголосувати за якогось молодого кандидата, але з другого боку вона недисциплінована і на вибори не ходить. Відповідно, я думаю, що ці 40% могли б розподілитись між умовними Олексюком, УДАРом, навіть Віталієм Ткачуком, якщо б він саме серед молоді проводив гарну поверхову кампанію, але цього не сталось і, відповідно, ці 40% осідають. Так само колись до Київради всі малювали високі рейтинги Віталію Кличку, але на виборах у нього завжди було менше голосів. Чому? Тому що його підтримувала молодь, а молодь не вважала за необхідне ходити на вибори. Так само і тут.

Ведуча: Яким, на вашу думку, буде політичне майбутнє Віталія Михайлішина?

Олег Хавич: На мою думку, його політичне майбутнє на жаль для нього не залежить ні від результатів виборів, ані від його особистості, а залежить від тих осіб, які стоять за ним і які прийняли рішення висувати і підтримувати його на цих виборах. Не хотілось би мені називати прізвищ, бо їх і так всі знають, я буду, як той герой анекдоту, який роздає чисті листки паперу і каже, що то листівка, а ви самі знаєте, що відбувається. Насправді, якщо ці люди приймуть рішення підтримувати його надалі, то він може знову опинитись серед кандидатів на міського голову і я вважаю, що він зможе знову взяти тих 20%. Перемогти за жодних обставин Віталій Михайлішин не має.

Ведуча: Тоді в мене питання – для чого?

Олег Хавич: Дуже багато відповідей. Він може бути локомотивом списку якоїсь партії в міську раду, тим паче, що зараз знову широко йдуть розмови про те, що будуть повертатись до чистої пропорційки. Відповідно, Михайлішин, як обличчя якогось партійного списку, може просто завести на собі групу товаришів у Чернівецьку міську раду. Це те, що лежить взагалі на поверхні. Просто навіть помірятись електоратом – це теж важливо ля прийняття неформальних рішень, які поки що, на жаль, є підставою для формальних рішень, які ухвалюються в Ратуші. Тому людина, в кишені якої 20% голосів виборців, незважаючи на те, що вона немає якихось формальних посад, все одно є впливовою людиною на чернівецькому політичному ринку. Тобто, хто буде мати ці голоси в розпорядженні – той буде вести переговори вже з певної позиції.

Святослав Вишинський: Я погоджуюсь із тим, що Михайлішин навряд сам приймає всі ці рішення, тому що він немає достатньо власного політичного потенціалу, політичного ресурсу, я б сказав так. За нього працює велика команда, в даному випадку ми маємо велику команду, велику групу впливу, яка приймає рішення за нього і за інших кандидатів. Але з другого боку не менш цікаве питання, яке політичне майбутнє на найближчі півтора роки в самого Олексія Каспрука. Чи він так само не представляє таку саму команду, чи за нього не прийматиме рішення Микола Федорук, на скільки він свої дії буде погоджувати з Ярославом Кушніриком, хто взагалі буде членом команди Олексія Каспрука, як прийматимуться рішення. Я от щойно листав його програму і там були такі показові моменти, що очищення влади від корупціонерів, прозоре прийняття рішень по посадам і т.д. А я чомусь сумніваюсь, що за наступні півтора роки ми побачимо велику ротацію в органах влади, швидше за все біля нього будуть ті самі перебіжчики з Партії регіонів, люди по партійним квотам від «Батьківщини», а хто прийматиме ці ключові рішення – чи це буде сам Олексій Каспрук чи це буде хтось робити за нього – це велике питання. Сьогодні було так символічно, коли Микола Трохимович прийшов на сесію міської ради і цей ланцюг з цією своєю єхидною посмішкою повісив на шию Олексія Каспрука і це виглядало для мене дуже символічно. І взагалі для мене питання чи буде Олексій Каспрук самостійним мером, тому що попередній в.о. не був самостійним, а чи буде таким Олексій Каспрук і яка тоді різниця між ними? Тільки в легітимності: обраний і не обраний, все рівно за них можуть вирішувати долі ті люди, які залишаються десь в кулуарах.  

Ведуча: Так і багато говорили, навіть політологи, що ці вибори мера – це боротьба двох кланів. Прокоментуйте цю думку, будь ласка.

Святослав Вишинський: Безперечно, ця боротьба в тій чи іншій формі ведеться. З другого боку, ці клани між собою фіктивно домовляються і велика частина боротьби – це гра на публіку. Але для мене ще був такий знаковий меседж Миколи Федорука, що ці 55-60% підтримки – це найдорогоцінніше, що може мати нинішній міський голова. У мене склалось таке враження, що це людина, яка тримала общак, грубо кажучи, передає цей общак комусь іншому тримати, але розпоряджатись цими грошима все одно буде якась інша спільнота, назвемо її умовно клановою, а назначена людина є просто людиною, яка в законі все це тримає і як в майбутньому цими грошима і голосами, будемо говорити тут про голоси, розпоряджатись. Тому ця боротьба кланів нікуди не зникла але це водночас і домовленості кланів, тому що боротьба це завжди і діалог.

Олег Хавич: Не бачу я тут двох кланів, бачу я один клан і це така боротьба нанайських хлопчиків. Насправді це одні і ті самі люди. Чому Віталій Михайлішин сприймався, як порушник конвенції? Не тому, що він вирішував питання на користь одного з кланів, насправді люди перебігли всі ті самі – давайте не будемо забувати, що Ярослав Кушнірик голосував за відставку Миколи Федорука і там багато таких людей у демократичній більшості. Питання в тому, що мене найбільше турбувало і що створило найбільший анти рейтинг умовній команді, яка стояла за Віталієм Михайлішиним – почали прийматись рішення, які були оформлені в легітимні рамки, але при цьому сприймались людьми і бізнес-середовищем, як свавілля. Почали скасовуватись рішення, які стосувались землі і майна, яким було 10, 15 і 20 років. Я неодноразово спілкувався з тими ж депутатами і говорив: люди, ви не розумієте, що ви робите. Це те саме, що людина у 1992 році приватизувала квартиру, а 2012 році рішенням того ж виконкому, який приватизував квартиру – скасують рішення про приватизацію і людей викинуть на вулицю. Вони ж казали: ні, що ти порівнюєш, це ж різні речі. Я кажу, що це ті самі речі, не можна себе поводити таким чином. І тому зараз перед тим самим Каспруком стоїть завдання повернути цілий ряд рішень, які особисто я вважаю неправильними, які стосуються того ж ринку «Добробут». Мені глибоко все одно хто стоїть за тим чи іншим бізнес-об’єктом – так робити не можна, бо можна дійти до крайнощів.  

Ведуча: В якийсь момент, мені здається, в міській раді зашкалював рівень політичного цинізму.

Олег Хавич: А він кудись дівся?

Ведуча: Можливо, раніше це було більш приховано.

Олег Хавич: Ні, я не вважаю, що хтось його приховує. Він дійшов до такого рівня, коли людина мало не протягом одного дня могла в сесійній залі зробити протилежні за своїм змістом заяви. Я не хочу називати цих людей, вони і зараз можуть це зробити, і це може зараз відбутись. Так, цинізм зріз, порівняно з тим часом, коли я був в міській раді до 2002 року, все ж таки тоді там були і депутати більш наївні, і все ж таки було розуміння того, що заяви і дії мають відповідати дійсності та здоровому глузду. Так, в цьому сенсі ситуація погіршилась і вона погіршилась при Михайлішині і не покращилась при Кушнірику і зараз при Каспруку.

Ведуча: Але ж ми мали сьогодні тільки першу сесію з новообраним міським головою.

Олег Хавич: Я говорю не лише про публічні заходи.

Святослав Вишинський: Цьому, можливо, сприяє те, що багато депутатів виявились перебіжчиками, ми їх зараз не можемо ніяк чітко політично ідентифікувати: в якій вони фракції, з якої вони партії, хтось з них захотів скласти мандат, як Михайлішин, хтось не захотів і стали позафракційними. І люди, виборці вже забули за кого вони голосували і хто з цих людей по якому списку проходив і що їм обіцяв. Можливо, наступні перевибори на перший період часу трошки стабілізують ситуацію і всі увійдуть в русло гри і конкретну політичну роль. Я ще це списую на той рівень, який з’явився у нас на просторі чернівецького мас-медіа і медіа-маніпулювання зараз, можливо, як ніколи, зросло. Мені здається, що раніше мас-медіа не на стільки нахабно, не на стільки жорстко маніпулювало інформацією. Ми зараз можемо увімкнути 2-3 телеканали і одна і та сама подія подається з абсолютно діаметральними оцінками, з різними синхронами, з різними коментарями і складається враження, що ми живемо у страшенно поляризованому божевільному світі. І виходить, що мас-медіа дають можливість маніпулювати точкою зору, бо якщо людина переважно дивиться один канал – вона, відповідно, не відчуває цього цинізму, значна частина інформації опиняється за полем її зору, вона цього не розуміє і стає легко маніпульованим об’єктом.

Олег Хавич: Можна піти далі. Якщо телеканал ТВА досі мовить без ліцензії, з 23 лютого канал ТВА в ефірі без ліцензії. Нормально – відповідальності жодної, тобто ти можеш робити в ефірі все, що завгодно, в тебе ж ліцензії немає, отже в тебе її навіть забрати не можна.

Ведуча: Виходячи з того, що було озвучено вами протягом минулих 30-ти хвилин, то виходить, що найближчим часом у Чернівцях нічого не зміниться і навіть вибори не допоможуть.

Олег Хавич: Дуже важливий момент, про який сказав Святослав, і він дуже важливий – в Олексія Каспрука є легітимність. Тобто, навіть одні і ті самі рішення, якщо він буде приймати, вони будуть сприйматись людьми, як більш легітимні, навіть, якщо з моєї точки зору вони будуть незаконними. Все ж таки людям важливо, щоб це був законно обраний міський голова. Тим більше, міський голова, обраний 50-тьма і більше відсотками, має всі грані цієї легітимності. Нехай це психологічно, але це дуже важливо. У політичному просторі Чернівців глобально нічого не зміниться. Цинізм залишається основною «цінністю» чернівецького політикуму і тому він просто не дасть змінитись. А виборці Чернівців не налякали основних кандидатів і тому дали можливість депутатам надалі перебігати з фракції до фракції, приймати підкилимові якісь рішення по розподілу майна.

Ведуча: Тобто, навіть за умов перевиборів Чернівецької міської ради, на вашу думку, нічого кардинально не зміниться?

Олег Хавич: Ні, але може це і добре. Це та сама стабільність, яку підсвідомо хоче український народ.

Ведуча: А як же політичний цинізм, про який ви говорите? Невже це добре?

Олег Хавич: Можливо, депутати є просто рафінованим відображенням самих виборців, які так само є політично цинічними, готовими продати свій голос напряму за гроші або за дитячий майданчик? От в Києві взагалі була краса – один кадр виграв – він звозив майже весь округ в Почаївську Лавру, тобто кілька тисяч людей з округу були відвезені його автобусами в Почаївську Лавру. І виборці оцінили, вони обрали цю людину в Київську міську раду, а людина змінила вже стільки політичних сил, що я сам навіть не порахую …штук 5 тільки за останні 10 років. Тому чому виборці не мають отримувати таких депутатів, якими є вони самі? Коли 1000 виборців і кожен з них поганий по-своєму і вони обрали одного депутата, який акумулює всі погані риси цієї тисячі людей. Я розумію, що я спрощую і сам в цьому моменті є циніком, але в цьому, на жаль, є правда.

Святослав Вишинський: Цинізм також виражається в тому, що голоси обезцінились. Умовно кажучи, якщо на 2012 рік один з кандидатів, кажуть, платив 200 гривень, десь 250 за один голос студентам, то тепер Опора казала, що платять 100-150 гривень, а це враховуючи інфляцію! І люди навіть після Євромайдану – це студенти, їм навіть вулицю перейменували, а вони на цій вулиці в тих же гуртожитках той же кандидат скуповує їх голоси за ще менші гроші. І продаються, бо на тій дільниці, здається, 27% дали бюлетені з позначками. Уявіть, який це відсоток – практично кожен третій голосуючий. По-моєму, зріз цинізм в суспільстві. Я подивився сьогодні сесію міської ради, подивився на цих людей з такими прізвищами, як Чинуш, Бешлей, Чесанов, Кишлярук – це старі кадри, вони походили по партіям, хтось виходив з партії, переходив в різні фракції. Ці люди мають якісь бізнес, ім’я, займали певні посади і вони захочуть там залишитись на наступних виборах. Тобто, вони обов’язково стрибнуть у якусь нову партію, спробують очолити якийсь список, або спробують змінити партійність, або підуть, якщо по закону буде така можливість, мажоритарщиками. Але у всякому випадку ці люди будуть готові перефарбуватись знову, в котрий раз, і очевидно, що виборці знову проголосують за них, бо вони не будуть бачити гідної альтернативи. І це питання до виборців – чому виборці знизу, громадянське суспільство, не делегують своїх людей? А ходять далі і вибирають тих самих людей і їх розводяться цілком раціонально, бо люди вибирають колір листівки чи його партійність – вони не дивляться біографію цього кандидата. Йде від «Батьківщини» — добре, йде від Михайлішина – теж добре. А що тоді зміниться, якщо люди у своєму мисленні не змінили підхід до кандидатів? Відповідно, і в політиці нічого не зміниться. Тому треба починати аналізувати мотивацію виборця, от коли виборець почне змінюватись, тоді почне змінюватись політика. А Олег правильно сказав – наше суспільство, як цинічним було, так цинічним і залишилось, змінюється воно дуже повільно, а якщо десь і змінюється –то дуже точково, відповідно, не варто очікувати змін в політиці.

Ведуча: На вашу думку, навіть події Євромайдану не надто сильно змінили виборця?

Святослав Вишинський: Вони кристалізували певну активну меншість, яку ми зараз можемо називати громадянською спільнотою, не те, щоб суспільством. І ця спільнота живе в громадянських катакомбах, паралельному світі і намагається протистояти цьому цинічному світу, як раніше християни жили в цьому світі і водночас ввечері збирались і вирішували свої питання. Ось це можливе потенційне громадянське майбутнє, з них, може, виросте громадянське суспільство, якщо вони зможуть нав’язати свою повістку. Майдан – насправді кілька сотень чи кілька тисяч людей в критичний момент нав’язали свою повістку дня всій країні, вони приймали рішення за всю країну, хоча більшість людей в Україні дивилась на це, і ми переважно так само в більшості випадків, дивились, скептично спостерігали, а в результаті вони змінили ситуацію, хоча б частково. А як вони зможуть фактично цю повістку дня змінити – це вже багато в чому буде залежати від нас, чи зможуть вони нас заразити цим вірусом активізму, віри, ідеологічного мислення. Якщо цього не буде, то і суспільство не зможе змінитись. Але у всякому випадку, ця меншість викристалізувалась і сподіваюсь, що ця меншість поступово буде отримувати своїх представників у вибраних органах влади і тоді вони зможуть поступово вносити свою лепту і новий тон в політику.

Олег Хавич: Важко Святославу заперечити. Зараз, якщо будуть оголошені позачергові парламентські вибори, тим паче, що ж багато розмов про те, що вони будуть суто на пропорційних засадах, відбудеться перезавантаження влади – особистісне але не ціннісне. Тому що народ знову проголосує за «список Порошенка», не важливо, як він буде називатись. Коли соціологів питають навіщо вони робили опитування про партію «Солідарність», за яку готові голосувати 30%, якщо формально такої партії не існує в реєстрі Мінюсту. Так в тому-то і справа, я дуже добре пам’ятаю 1999 рік, коли я був у партії «Молода Україна», її ще не було, а ми замовили опитування і за партію «Молода Україна» були готовими проголосувати 2,5% людей. Це зовсім не означає, що має бути зареєстрована партія, щоб були готовими за неї проголосувати – є певний суспільний запит. Сьогодні так склалось, що він знайшов своє уособлення в Петрі Порошенку. Добре це чи погано – багато буде залежати від його дій, тому що поки що те, що він говорить про місцеве самоврядування і мене турбує, що його бачення, як президента і те, що він говорить про децентралізацію і як він її бачить: сильний центр, який делегує регіонам права вирішувати їх життя. Тобто, це зовсім інша парадигма, бо з моєї точки зору – права належать людям і вони їх починають делегувати на низовому рівні органу місцевого самоврядування, бажано нижчому, аніж міська рада, а міська рада – міському голові, області і вже тоді парламенту та президенту. А тут практично приходить людина і точка зору визначає бачення і це не демократія, коли центр делегує права регіонам. Я вже навіть не буду зупинятись на тому, які концепції децентралізації затвердив Кабмін Яценюка, насправді це лише посилення централізаторських тенденцій в державі. Це більш така спеціалізована розмова, але насправді це дуже сильно відбивається на тому, що робить міська влад, тому що вчора, як велике досягнення, з’явилось повідомлення про те, що Державне казначейство почало розблоковувати рахунки місцевих рад. Але я перепрошую – на вулиці травень! Я розумію, що це подарунок новообраним міським головам, які є представниками нової влади, тому їм роблять такий подарунок і розблоковують казначейські рахунки. Але це говорить про те, що фактично до травня міське господарство не фінансувалось і не лише у Чернівцях.

Ведуча: Охарактеризуйте коротко президентську кампанію, бо не так багато в нас залишилось ефірного часу.

Святослав Вишинський: Мені здається, що так само, як на місцях, так і на президентській кампанії ми побачили, що дуже ефективно зіграла технологія. Я подивився сьогодні на сайті ЦВК – в усіх областях Петро Порошенко отримав більшість. Це якийсь чудесний результат, який для мене підтверджує той факт, що нас виборець не хоче думати, він може і може думати, але він не хоче думати. Є таке прислів’я: якщо ти не хочеш годувати свою армію – ти будеш годувати чужу армію і його можна перевести в іншу площину: якщо ти не хочеш думати, коли йдеш на вибори, то відповідно за тебе буде голосувати кандидат, якого ти вибереш або його політтехнологи. Відповідно, вони за тебе будуть голосувати ідо виборів і після виборів, вводячи тебе в свою гру. З одного боку я вважаю, що є позитивний момент – ми позбулись цього пієтету перед персоною Юлії Тимошенко і що в неї різко обвалились рейтинги. І це прекрасно  не лише для мене особисто, тому що я їй не симпатизую, а тому що не може суспільство плекати образ великої матері чи батька, який прийде і наведе порядок, як це у нас було постійно, це протистояння – Ющенко, Янукович, Тимошенко. Але фактично Порошенко зайняв цю саму нішу, тобто не відбулось якісного стрибка, ми знову ж таки, проголосувавши за Порошенка, повірили, що він прийде і вирішить всі проблеми. Ми навіть не слухали, як він це буде робити і, чесно кажучи, більшість з нас навіть не ставило це питання, ми просто повірили, що він прийде, його схвалили США, Європа, він можливо домовиться з Путіним, він є компромісним для всіх регіонів. З одного боку прекрасно – це хороший старт, але ми можемо дуже глибоко розчаруватись вже найближчі кілька років. Я не думаю, що він буде поганим президентом, але я сумніваюсь, що він зможе реалізувати ті кращі починання і що він зможе якісно змінити систему. Він може втримати її від колапсу, можливо трохи її модернізує, але чи зможе він здійснити ті речі, за які померло кілька сотень людей на Майдані… вони ж на багато більше вимагали. І коли вони змінювали систему, люди ставили на багато радикальніші вимоги про зміну, і не тільки про децентралізацію, про повну зміну системи, політичної етики. А цього не відбулось, очевидно, що більшості виборців цього не потрібно, тому це, напевно, і не відбудеться.

Ведуча: Можливо, за Порошенко голосувало так багато виборців тому, що не було особливо з кого вибрати?

Святослав Вишинський: Можливо…

Ведуча: Чи була у списку, на твою думку, інша людина, яка могла б країні реалізувати те, чого вимагав Майдан?

Святослав Вишинський: Для мене така людина була. Можливо, це могли зробити нові люди, які були в бюлетені. Але факт у тому, що багато з них до Майдану нам були невідомі і тому голосувати за них не наважилась більшість людей просто через недовіру, сприймаючи їх, як технічних кандидатів. На мою думку, є певні досвідчені політики, які крутяться у цьому політичному істеблішменті багато років і могли б це змінити. Але в той же час їм не вистачало того ж медіа ресурсу, в них не було розкрученості і, відповідно, вони не змогли переконати. В тому числі зіграло і те, що вони не достатньо багаті або скажемо прямо – вони були бідними кандидатами.

Олег Хавич: Мені простіше, бо я не зачаровувався і регулярно писав у Фейсбуці, що я голосуватиму за Рабіновича і я чесно пішов і проголосував за Рабіновича. Я взагалі вважаю, що за умов відсутності кандидата, який мені особисто подобається – треба голосувати з найменшою шкодою для суспільства. Я щиро вважаю, що голосувати за таких людей, як Ляшко – не можна, тому що це вже не цинізм, це знущання над людьми, тому що насправді він знущається над електоратом і певної мірою мазохісти ті, хто за нього голосували …і я не про фізіологічний зміст. Якби був Дарт Вейдер – я б за нього голосував. Тому що я вважаю, що таке голосування не серйозне і воно не робить мені честі, як людині, яка багато років чимось займається в політичному середовищі, але воно є чеснішим оскільки немає графи «проти всіх», а псувати бюлетень якось по-дитячому. Це таке моє протестне голосування, за яке мені не соромно і я можу сказати про як мінімум одну рису чому я серйозно голосував за Рабіновича, тому що він пообіцяв через два роки піти у відставку з почади президента. Якби хтось через рік пообіцяв, можливо, я б за нього проголосував.

Ведуча: Не виключаю, що така перемога Порошенко, де він переміг в усіх регіонах країни здобута цією технологією і тим меседжем, який ми чули з усіх ЗМІ – вибори мають відбутись в один тур.

Олег Хавич: Це якісна технологія і, на скільки я знаю, запропонована американцями. І вона спрацювала, честь і хвала людям, які змогли це реалізувати. Загалом переможців не судять, а тим більше, що вона була реалізована чесно, без підкупу. Так, були медійні маніпуляції, але вони були чесними і це був чесний технологічний хід, який спрацював, який відповів ось цим страхам українського народу, відповів його прагненню покласти відповідальність за свою долю на когось і зробити це швидко. Людям забезпечили реалізацію їхнього бажання. Чому ні? Всі задоволені – задоволений кандидат, задоволений штаб і задоволені виборці. Протестів немає… зрозуміло, що лиш політтехнологи Юлії Тимошенко проти. Але…

Ведуча: Що і як може якісно змінитись в країні та Чернівцях після цих виборів і що для цього потрібно зробити новообраному меру міста та президенту України?

Святослав Вишинський: Мені здається, що в місті треба налагодити нормальне функціонування житлово-комунального господарства, бо фактично нібито існує, щось працює, люди платять гроші і навіть цього року буде черговий підйом тарифів, але за що ми платимо – до кінця незрозуміло. Фактично немає чіткої кореляції між тією оплатою, яка здійснюється і послугами, які ми отримуємо. Я можу говорити багато – налагодити дороги т.д. і т.п. це такі банальні речі, але головне, як їх зробити ці дороги. Чи зможе наступний мер не просто поправити вулицю Каспрука, а зробити її так, щоб її кілька років вже після цього не чіпали, не розкопували і наступний мер чи комісії не приходили і не висловлювати своє фе з цього приводу. Так само з приводу майбутнього президента. По-перше: основна задача, на якій зіграв, в тому числі і Петро Порошенко, це питання безпеки. Він розіграв цю карту, вибори в один тур, щоб ми потім могли спокійно задавати сепаратизм на Донбасі, але як він себе проявить, чи зможе жорстко відстояти територіальну цілісність України. Але сама головна задача
Читати далі →

21 травня на вулицях Чернівців усміхнені молоді хлопці роздавали перехожим листівки, в яких наводяться слова колишнього секретаря міської ради Віталія Михайлішина від 26 січня 2014 р. про підтримку Віктора Януковича і членство у Партії регіонів. Як не дивно, вказаний і тираж, і замовники, і відповідальний за випуск – ними виявились діти полеглих на Майдані Незалежності буковинців Ольга Щербанюк і Юрій Аксенин, які цього ж дня провели акцію біля Ратуші на знак протесту проти балотування Віталія М...
Читати далі →

Здається, що спільного між кандидатами Тягнибоком і Порошенком? Їхній засліплений чернівецький електорат. Зараз поясню. Отже, обидва кандидати на пост Президента України вже встигли відвідати Чернівці у рамках своєї передвиборчої кампанії і я уважно слухала їх обох. Шкода, що не вдалося потрапити на зустріч із О.Богомолець, було б цікаво послухати, як саме медик-дерматолог за фахом збирається підіймати країну з, м’яко кажучи, соціальної, економічної і політичної кризи, а кажучи, як є – з глиб...
Читати далі →

Президентська виборча кампанія 2014 (якщо вона таки дотягне до свого логічного кінця…) обіцяє бути унікальною в новітній українській історії. Після подій Євромайдану та анексії путінською неоімперією Криму, непомітно змінився сам підхід та ставлення середньостатистичного українського виборця до виборчого процесу. Якщо 2005 та 2010 року вибори Президента в Україні носили на собі відтінок «кінця світу», то тепер до них ставляться більш спокійно та без особливої істерії. За останні декілька місяців...
Читати далі →

Украина уже в ближайшие годы может отказаться от прямого импорта российского газа и постепенно разорвать ключевые связи с российской экономикой. Перед Кремлем возникла реальная перспектива полной потери контроля над Украинским государством после вероятной победы на президентских выборах Петра Порошенко – а заведомое непризнание их легитимности лишь подливает масла в огонь, сокращая пространство для маневра. Свободно отступить Владимир Путин уже не может, не растеряв имидж триумфатора – следовате...
Читати далі →

Вони забарикадували центр Києва. Вони палять вогні у бочках. Вони прикрасили головну Йолку плакатами. Дівчата самовіддано розносять чай і їжу протестувальникам і міліціонерам. Чоловіки чергують вночі і остерігаються провокацій. Вони прекрасні тим, що не сидять вдома, а вийшли на Майдан - на мирний п...
Читати далі →